Нефтяник (Ахтырка)  1997

На засіданні, яке відбулося в Києві 8 травня 1996 року, з участю представників 53-х футбольних клубів вищої, першої та другої ліг була створена Професіональна футбольна ліга (ПФЛ) України. Правовим статусом нової структури було визначено об’єднання футбольних клубів. Президентом ПФЛ був обраний головний ініціатор її створення президент АТ «Футбольний клуб «Динамо» (Київ)» Григорій Суркіс. Обрані були три віце-президенти, кожному з яких доручено вести «свою» лігу: вищу – Анатолію Ревуцькому (президенту івано-франківського ФК «Прикарпаття»), першу – Віталію Новікову (президенту охтирського ФК «Нафтовик»), другу – Івану Федорцю (президенту чернігівського ФК «Десна»).

Шостий чемпіонат України став першим, який проводила ПФЛ. І хоча в перший рік існування Професіональна футбольна ліга тільки знайомилася з ситуацією, їй вдалося навести відносний порядок в міграційних процесах, які раніше проходили в режимі анархії, виросли вимоги до арбітрів. Змінилися і умови змагань. За підсумками минулої першості першу лігу залишили тільки два колективи (замість восьми, як передбачалось перед початком п’ятого чемпіонату) і перша ліга розширилась до 24-х колективів.

Готуючись до чергового чемпіонату охтирчани зберегли кістяк команди (тільки Сергій Корощенко був відданий у оренду до кінця року куп’янському «Осколу»), підсиливши його кількома досвідченими виконавцями. Це передусім вихованець харківського футболу Сергій Ралюченко, який прийшов з полтавської «Ворскли», Юрій Шулятицький (відомий своїми виступами за івано-франківське «Прикарпаття») із Тисмениці, Микола Липинський та Юрій Прохоров, які повернулися з краснопільського «Явора». Усі вони й склали ударну силу «Нафтовика». Поповнив колектив також Валентин Никончук (в свій час він захищав кольори шепетівського «Темпу»), молодий півзахисник з Кіровограду Євген Дзюбін та ще один «хав» Віктор Ільєнко з «Поліграфтехніки». Уже в ході сезону повернувся до Охтирки Сергій Амілехін, який розпочинав сезон в столичному армійському клубі.

Футболісти «Нафтовика» зібралися разом після короткочасної відпуски. Підготовку до нового чемпіонату команда проводила в Охтирці. Інтенсивні тренування чергувались з контрольними матчами. 22 липня гостями охтирчан були футболісти харківського «Металіста». Гра закінчилася внічию 1:1. У охтирчан м’яч забив Сергій Чорношвець. Він же наприкінці гри міг відзначитися ще раз, але м’яч посланий ним з пенальті, відбив голкіпер харків’ян. Через три дні в Охтирку приїхали футболісти попівського «Харчовика», яких тренував тоді добре відомий охтирським вболівальникам Володимир Коломієць. І ця гра закінчилася також 1:1 (Микола Липинський).

Із року в рік «Нафтовик» завжди вважався фаворитом першої ліги, та ще ніколи команда не розпочинала першість так потужно. Кредо головного тренера Олександра Довбія було таким: на результат повинна працювати вся команда. І хоча на проміжному фініші охтирську команду обійшов донецький «Металург», у вболівальників зажевріла надія, що «Нафтовик» зможе в кінці кінців вибороти одну з путівок до елітного ешелону. Та й головний тренер не приховував, що перед командою ставиться така ціль.

Після зимової відпустки футболісти «Нафтовика» зібралися разом 15 січня і перші тренування проводили в Охтирці. Двома складами зіграли контрольні ігри з краснопільским «Явором». Перший склад програв краснопільцям 0:1, а другий, з таким же рахунком переміг.

За тиждень команда відбула на перший збір до Ялти, де перебувала до 4-го лютого. З «Нафтовиком» поїхала ціла група нових гравців, з яких в команді залишилися орендований у столичного «Динамо» нападаючий Сергій Барановський (перед цим грав за івано-франківське «Прикарпаття») та півзахисник Юрій Полторак з луганської «Зорі». Не було в команді Олега Лукаша та Олексія Таргонського. Їх запросив до себе, в харківський «Металіст», Михайло Фоменко, який знав їх ще по спільній роботі в Сумах. Після операції не зміг поїхати до Ялти Сергій Корощенко, який займався за індивідуальним графіком.

Під час цього збору охтирські футболісти провели три контрольних зустрічі. В Ялті вони зіграли внічию 2:2 з СК «Миколаїв» (Сергій Барановський – 2), перемогли на стадіоні Артеку луганську «Зорю» 3:1 (Сергій Барановський – 2, Віктор Іллєнко) та з таким же рахунком у Севастополі – краснопільський «Явір» (Сергій Сухарєв, з пенальті, Микола Липинський, Вадим Гольдін).

Другий етап підготовки «Нафтовик» також провів у Криму, де були створені нормальні умови для тренувань. Та й партнерів для контрольних поєдинків вистачало. На стадіоні Артеку наші футболісти розгромили сакське «Динамо» 6:1 (Микола Липинський – 3, Віктор Іллєнко, Сергій Ралюченко, Вадим Гольдін) та двічі зіграли з представником вищої ліги Молдови – командою «Аттакі». У першій грі нічия – 1:1 (Микола Липинський), у другій – перемога 1:0 (Сергій Барановський). А в Севастополі «в суху» зіграли з «Явором», хоча арбітр не зарахував у ворота краснопільців два «чистих» голи. На цьому зборі у «Нафтовику» з’явився ще один новачок – Володимир Зінченко, який перед цим захищав кольори луганської «Зорі».

Останній етап підготовки охтирські футболісти провели в Словацькому місті Сніна. Крім тренувань, які проходили в хороших умовах, нафтовики провели і три контрольних поєдинки з місцевими командами, і в усіх отримали перемоги – 6:0, 4:1 та 1:0.

Друге коло «Нафтовик» розпочав з перемоги в гостях над чортківським «Кристалом». Та після цього, чи гравці повірили в свою «непереможність», чи ще з якихось причин, але гра в «Нафтовика», як кажуть, «не пішла». І після чергової невдачі у Хмельницькому 20 квітня 1996 року заяву про відставку написав Олександр Довбій і обов’язки головного тренера став виконувати беззмінний капітан Василь Єрмак. Із команди були відраховані Сергій Ралюченко та Віктор Іллєнко. І хоча невдачі продовжувались, команда потроху почала вибиратися з критичної ситуації. А останні матчі «Нафтовик» провів упевнено і в підсумку зайняв звичне для себе п’яте місце.

Отчеты о матчах