Горняк (Кривой Рог, Украина)

Основан 1925

http://www.fcgornyak.dp.ua

2014-15

За офіційною версією (оф.сайт ФК «Гірник» Кривий Ріг) команда, біля витоків якої стояв Федір Іванович Караманіц - правонаступниця футбольного колективу рудника (в різні роки - рудоуправління, шахтоуправління) імені Карла Лібкнехта, до складу якого, зокрема, входила (до утворення КЗРК) і шахта «Родіна».

Перше відоме згадування про футбольний колектив рудника імені Карла Лібкнехта в криворізькій окружній газеті «Красный горняк» датується 1925 роком. Саме цей рік став дебютним для організованого футболу Криворіжжя. Відбувся перший розіграш чемпіонату Криворізького округу з футболу, в якому взяли участь шість колективів: команди Кривого Рогу, станцій Долинська і Долгінцево, рудників імені Карла Лібкнехта, Ленінського та Жовтневої революції. Гірники з «Карла Лібкнехта» зуміли дістатися фіналу, де поступилися сильній команді з Долинської – 0:2. І саме 1925-й рік вважається роком заснування команди «Гірник» (ПАТ КЗРК) Кривий Ріг.

Те, що на руднику в кінці 20-х років минулого століття була сильна команда свідчить і той факт, що до збірної Кривого Рогу, яка 1928 року взяла участь в першості України серед міст, входили і представники «Карла Лібкнехта».

Значний поштовх розвитку спорту – і футболу зокрема - на рудниках центральної частини Кривого Рогу дало відкриття двох стадіонів - «Батьківщина» («Родіна») та «Шахта Октябрська». До 1959 року, поки в Кривому Розі не з’явилася команда майстрів, єдиним серйозним змаганням (крім, звичайно, міських та обласних) для найсильніших команд міста була першість України серед команд КФК (колективів фізичної культури).

Криворізькі команди у подібних турнірах брали участь ще з довоєнних літ. Команда рудоуправління імені Карла Лібкнехта, наскільки відомо, лише одного разу «засвітилася» в «КФК»: 1956 року команда рудника грала у 6-й зоні першості республіки. Пропонується підсумкова таблиця і результати команди.

Довгий час футбольний колектив рудника імені Карла Лібкнехта виступав виключно в регіональних змаганнях: в міських турнірах – чемпіонаті та Кубку міста, інколи – в чемпіонатах області. Команда рудника завжди була міцним середняком, з яким проте рахувалися.

Нове життя у «карлолібкнехтовців» розпочалося 1998 року, коли на руднику була організована «Команда шахти «Родіна». Ініціатором створення сильної команди став її «хрещений батько» - директор шахти «Родіна», палкий прихильник футболу – Федір Іванович Караманіц, нинішній голова правління ПАТ «КЗРК». Саме завдяки його зусиллям аматорський колектив невдовзі став відомий далеко за межами Кривого Рогу.

Першим успіхом команди треба вважати «золотий дубль» 1999 року, коли «Шахта «Родіна» стала чемпіоном та володарем кубка міста, а також вийшла переможцем першості України серед підприємств концерну «Укррудпром», а ще дісталася фіналу Кубка області. Кістяк команди складали відомі у Кривому Розі футболісти Сергій Мікула, Валерій Лісовий, Дмитро Ковальчук, Владислав Олійник, Сергій Кисіль, Олександр Сивагін, Олександр Любимов, Олександр Тимошенко.

На традиційному у місті святі «Його Величність Футбол», де підводилися підсумки конкурсу «Людина футболу-1999 Кривого Рогу», представники команди шахти «Родіна» стали лауреатами в двох номінаціях. Олександр Ковальчук був в числі кращих тренерів року, а директор шахтоуправління «Родіна» Федір Караманіц увійшов в число лауреатів в номінації «Спонсор».

Два роки поспіль (2001,2002 рр.) «Родіна» виборювала звання кращої команди Дніпропетровської області, була володарем Кубка ДАК «Укррудпром». 2002 року обласна федерація футболу провела розіграш Кубка губернатора Дніпропетровщини. «Шахта «Родіна» стала першим володарем трофею. Наступного 2003 року команда грала у фіналі Кубка Міністерства промислової політики, а у 2002, 2003 рр. перемагала у міжнародному турнірі «Кубок країн СНД» серед підприємств гірничодобувної промисловості колишнього СРСР.

«В 2002 році вперше Кубок країн СНД серед підприємств гірничодобувної промисловості - дванадцятому за ліком – пройшов у Кривому Розі. Крім українців в турнірі також взяли участь представники Росії та Казахстану. Показавши стабільну і результативну гру, футболісти «Родіни» вперше стали володарями почесного трофею. У дні проведення змагань на стадіоні шахтоуправління «Октябрське» збиралося чимало шанувальників шкіряного м'яча. В успіху криворіжців мало хто сумнівався. До вирішального поєдинку з ФК «Магніт» з Желєзногорська (Курська обл., Росія) господарі турніру підійшли без втрат, забивши у ворота суперників 25 м'ячів!

При цьому свої ворота гірники зберегли «сухими». Один з кращих бомбардирів команди - Орест Атаманчук - став і героєм фінального матчу. Хоча події на полі розвивалися так, що переможця назвати було важко. Росіяни першими повели в рахунку. Господарі ж зрівняли результат незадовго до перерви. У другому таймі вболівальники стали свідками ще п'яти забитих м'ячів. Матч завершився перемогою криворіжців - 4:3. У «Родіни» відзначилися Орест Атаманчук, Олександр Семеренко та Віктор Бакум. Криворізький півзахисник Сергій Волосов був визнаний кращим гравцем турніру».

Сезон 2004 року теж був досить вдалим для підопічних Сергія Микули – на той час вже тренера «Гірника» (цю «професійну» назву команда отримала 2003 року, коли Федір Караманіц очолив КЗРК – Криворізький залізорудний комбінат, до складу якого, крім рудника імені Карла Лібкнехта увійшли колишні рудоуправління імені Леніна та Рози Люксембург). «Гірник» вийшов до фіналу Кубка Дніпропетровщини, та був одним з головних претендентів на перемогу в чемпіонаті області. У першому колі команда не зазнала жодної поразки. Проте, через набуття статусу професійного клубу (у липні 2004-го) «Гірник» не зміг продовжити участь у цих змаганнях.

Та все ж в період 2000-2003 рр. головним змаганням для команди була участь в першості України серед любителів - аматорських команд. У перших трьох турнірах криворізька команда (колектив уже захищав честь не тільки свого підприємства, а й в цілому міста) виступила не кращим чином, головним вбачалося набуття такого необхідного для подальшого росту досвіду. До того ж великою була велика плинність кадрів, зумовлена економічною нестабільністю в країні, а натомість і на підприємстві.

Тільки в четвертому для себе турнірі – 2003 року – «Гірник» нарешті домігся успіху, ставши «бронзовим» призером чемпіонату України серед аматорів. Цілком вірогідно, що гірники Криворіжжя в наступній першості могли стати й чемпіонами, але після першого етапу, де команда вийшла переможцем у своїй групі, «Гірник» отримав можливість підвищитися у класі, чим і скористався.

Найбільше ігор за «Гірник» в першостях України серед аматорських команд провели: Сергій МІКУЛА – 33, Сергій ВОЛОСОВ – 29, Дмитро СТАСЬ та Олексій ГВОЗДАЄВ – по 27, Олександр ДЕРГАЧОВ – 26.

Найкращі бомбардири: Сергій СТОРОЖЕВ – 14 м’ячів, Орест АТАМАНЧУК – 8, Олек-сій КОСЕНКО – 7.

З липня 2004 року «Гірник» Кривий Ріг - незмінний учасник чемпіонату України серед команд другої ліги. Головною рисою виступів «Гірника» у друголіговому турнірі – є стабільність. Команда грає без зривів. Найгіршим був результат у сезоні 2007/2008 рр., коли гірники фінішували 14-ми у групі Б (серед 18 команд), а найліпшим треба вважати 4-е місце в групі у чемпіонаті 2011/2012 рр. (14 команд), лише одного турнірного бала не вистачило команді, аби фінішувати у трійці призерів. Треба зазначити, що останні чотири сезони «Гірник» незмінно фінішує в десятці кращих.

Найбільше ігор за «Гірник» в першостях України серед команд другої ліги провели: Сергій ГВОЗДЕВИЧ – 151, Анатолій ПАШКОВСЬКИЙ – 143, Роман ГУРІН – 134, Олексій БОН-ДАР – 131, Юрій МУКАН – 109.

Найкращі бомбардири: Юрій КОЛОМОЄЦЬ і Анатолій ПАШКОВСЬКИЙ – по 38, Сергій ГВОЗДЕВИЧ – 32, Ігор БЕЗДОЛЬНИЙ – 18, Віктор БАКУМ – 17.