Калуш (Калуш)  

Основан 1947

 http://fc.kalush.net

1947—1995: «Химик»

1995—2001: ФК «Калуш»

2001—2003: «Лукор»

2003—2004: «Прикарпатье»

2004—2005: «Спартак-2»

с 2005: ФК «Калуш»

Достижения

чемпион Ивано-Франковской области - 1952, 1955, 1957, 1958, 1959, 1960, 1961, 1966, 1967, 1969, 1975, 1978, 1995.

Чемпион второй лиги - 2002/03.

Калуський футбол не колос на глиняних ніжках. Він має свою славну історію, має свої витоки, з яких ця гра дійшла нас, живущих на калуських теренах сьогодні, на початку ХХІ століття. І хибною є думка тих, які ще чверть століття тому доказували, що футбол в Калуші сформувався після Другої світової війни. Письмові джерела стверджують зовсім протилежне.

В 1995 році після перемоги калуського «Хіміка» в аматорській першості України я зустрівся із капітаном калуської «Зорі», яка виступала в 1935-39 роках у чемпіонаті Станіславського округу футбольного Антоном Миляновичем Луцівим. І він повідав мені історію зародження гри в копаний м’яч (так в 30-ті роки ХХ століття українці Галичини називали футбол) в Калуші.

З його спогадів перший футбольний матч в Калуші відбувся напередодні Першої світової війни в 1914 році. На цьому матчі був присутній батько Антона Луціва – Мілян. Він і розповів сину про цю гру. Першому матчу передувала визначна подія: в Калуші було створено Товариство експлуатації солі поташової (ТЕСП). Щоб відзначити створення підприємства, його керівництво вирішило влаштувати грандіозне свято для інженерів і робітників, які працювали тут. Вирішили потішити публіку видовищною грою, в яку вже грали в Англії, Шотландії, Німеччині, Франції, Австрії.

На Spazerplatz (площі для прогулянок), що знаходилася на березі річки Сівки поблизу Саліни (ТЕСПу) та проходила трохи далі від теперішнього палацу культури «Мінерал», і відбулася це видовище. На майданчик вийшли команди калуських колоністів (вихідців з Німеччини), що жили як тоді казали на Кольонії (Новий Калуш) і інженерів та робітників австрійців, які працювали тоді на ТЕСПі. За ворота слугували по два стовпи, які були закопані по обидва боки Spazerplatz і які називалися штанглями. Грачі намагалися один перед одного заштовхати шкіряну кулю між штанглями. На тому матчі (метчі) було забито один гол (голь). Пізніше Міляну Луціву вдалося познайомитися з автором забитого м’яча, австрійцем, який працював тоді на ТЕСПі – Йоганном Кватембером.

Вони подружилися. В обох народилися сини. В Йоганна – Карл, а в Міляна – Антон. До речі Кватемберг одружився на українці Теклі Зборовській. Потім Карл став знаменитим воротарем української калуської «Зорі», а Антон Луців – її капітаном. В роки другої світової війни Кватемберги виїхали до Австрії. Йоганн помер у 1962 році у віці 82 роки, а Карл – в 1982 році, коли йому було 65 років. Обидва поховані в селі поблизу міста Лінца (Австрія).

Про проведення цього матчу в 1914 році підтверджували також гравці «Гашомеру» і «Гакоаху» (Калуш) Яків Зейдельман та Олександр Кульберг, а ще перший професійний калуський арбітр Іван Максим’як. Про цей матч калуських колоністів і інженерів-австріяків також писав в одному із своїх рекламних проспектів про Калуш нині покійний відомий калуський журналіст Михайло Коломієць.

На жаль, цей поєдинок виявився єдиним, бо 1 серпня 1914 року розпочалась Перша світова війна. Було не до футболу. В роки війни майдан на березі річки Сівки втрачає значення площі для ігор. Після приходу в Галичину польської влади спортивне життя в Калуші переміщується на Загробиська (раніше на тому місці було Лесенькове село). За Польщі ця вулиця носила назву Святої Анни.

В середині 20-х років польська влада будує там два (!) боїська (стадіони) – основний і тренувальний. Вони були обгороджені залізним парканом і об лаштовані жужелевими доріжками. На благо жужелю на Саліні було багато. На відкритті стадіону на Загробиську, а не Загробище, як писали досі, був присутній Антон Мілянович Луців з батьком. Було тоді йому шість років. Зустрічались військові команди Стрия і Коломиї. Це було в 1925 році.

Стадіони і снували до 1949 року, а вже в 1947 році розпочинається будівництво теперішнього стадіону «Хімік», що знаходився на тодішній вулиці Леніна, згодом – Шахтарська, а тепер – Чорновола. Однією з перших калуських команд була команда калуських колоністів «ТУР» (Товариство університетів робітничих). Відомо, що за неї виступали і українці. І перший з них – Дмитро Кушлик, що жив на Фегонівці.

В кінці 20-х – на початку 30-х років в Калуші утворюються футбольні колективи ТЕСП, «Гакоах», «Гашомер», «Сокіл-1», «Сокіл-2», «Пролом». Перша українська команда «Чайка Дністрова» була створена 10 травня 1930 року. За неї виступав Лев Підлісецький, який перейшов згодом у легендарну львівську «Україну» і грав поруч з Олександром Скоценем. Перші футбольні команди з’являються і в селах Калущини. Заснували їх в Бабині Зарічному, Хотіні, Голині. А в Підгірки цю гру приніс син Івана Франка – Петро.

Футбол 30-х років ХХ століття – це вже інша історія. І про неї піде мова далі, в наступних публікаціях. А перший матч, зіграний в 1914 році, залишиться найвизначнішою подією в житті футбольного Калуша, який хоч і переживає зараз нелегкі часи. Правда до ювілею ще далеко, і вірю, що найпристрасніші калуські уболівальники і вся футбольна громадськість краю ще захоплюватиметься футбольними подвигами калушан. Вірю, що футбол у Калуші відродиться, як відродилися у свій час львівські «Карпати».