Колгосник (Полтава)  1956

"Колгоспник" (Полтава) - володар Кубка України 1956 року

Свій другий рік життя «Колгоспник» розпочав із надією виступити не гірше, ніж у минулому році. Команда поповнилася кількома відомими гравцями: Михайлом Вульфовичем та Анатолієм Хоростецьким з Черкас, Володимиром Казанкіним із Москви та Миколою Телінгером з Ужгорода. Таким чином, «Колгоспник» не тільки практично не втратив (вибули тільки ті гравці, які не потрапляли до основи), а навпаки – зміцнив свій склад.

У Полтаві цього року сезон розпочинався незвично рано – 15 квітня. «Колгоспник» приймав на стадіоні «Урожай» торпедівців Сум. Полтавці перемогли – 1:0. Взагалі перше коло «Колгоспник» пройшов просто відмінно, не зазнавши жодної поразки і пропустивши всього 2 м'ячі. Не змогли протидіяти полтавцям і машбудівці Києва, які поступилися в Полтаві – 0:1. Отже, після першого кола «Колгоспник» впевнено очолював турнірну таблицю зони.

У перерві між колами «Колгоспник» вдруге виборов Кубок Полтави, перемігши у фіналі «Енергію» (турбомеханічний завод) – 3:0.

Друге коло полтавці розпочали черговою перемогою, але потім «Колгоспник» несподівано поступився вдома динамівцям Житомира – 1:2. Цим скористалися кияни, які наздогнали полтавців. Переможця зони, а з ним і володаря єдиної путівки до фіналу першості України визначив очний поєдинок, що відбувся 19 серпня в Києві.

Перед цим матчем «Колгоспник» мав у своєму активі 19 очок. На очко більше було у киян. Перемога будьякої команди виводила її у фінал. Нічия була вигідна «Машинобудівнику». Однак вирішальний матч у зоні закінчився дещо несподівано. Кияни не залишили нашій команді жодних шансів, забивши чотири «сухих» м'ячі. «Колгоспник» у підсумку посів друге місце в зоні, яке можна вважати вдалим, адже 1955 року полтавці були тільки третіми.

Варто зазначити, що цього сезону до Полтави приїздило кілька команд майстрів класу «А» (вищої ліги). Серед них були і динамівці Києва. Спочатку гостями «Колгоспника» були дублери, яких полтавці перемогли. А потім завітав до нашого міста й основний склад – їм полтавці програли – 0:1. І все ж головною подією року став виступ «Колгоспника» у розіграші Кубка України. Саме він і став доленосним в історії команди. Цей трофей українського футболу в 1956 році розігрували останнім, у жовтні-листопаді.

На першому етапі полтавці без особливих зусиль подолали в Нововолинську місцевий «Шахтар» – 5:0. Однак далі таких, відносно легких прогулянок уже не було. У 1/8 фіналу полтавці перемогли одноклубників із Рівного (до речі, переможців 2 зони чемпіонату України) – 2:0. А ось у чвертьфіналі на «Колгоспник» чекав добре відомий «Машинобудівник» (Київ). У перший день команди розійшлися миром – 0:0. А наступного дня, у переграванні, полтавці схилили шальки терезів на свій бік – 2:0. Таким чином, «Колгоспник» взяв реванш у киян за поразку в чемпіонаті і вийшов до півфіналу. На цій стадії жереб звів полтавців із торпедівцями Кіровограда, які вже володіли почесним призом 1953 року (до речі, у фіналі переграли полтавський «Локомотив» – 3:1) і зовсім не проти були повторити свій успіх. Однак наші земляки не залишили торпедівцям жодних шансів, провівши в їхні ворота чотири «сухих» м'ячі. Шлях до фіналу був відкритий.

У ніч на 8 листопада в Києві випав сніг. Снігопад тривав і в день матчу. Кияни були здивовані, коли побачили на вулицях міста афіші про те, що на стадіоні імені Хрущова (нині – НСК «Олімпійський») відбудеться фінальний матч на Кубок України між командами «Машинобудівник» (Запоріжжя) і «Колгоспник» (Полтава).

О третій годині на біле, мов килим, поле вийшли футболісти у звичній літній формі. Полтавська команда виступала в такому складі: Степан Котора, Анатолій Хижняк, Степан Горват, Юрій Нікітін, Микола Телінгер, Борис Шалито, Євген Іванов, Анатолій Хоростецький, Олександр Матюхін, Аладар Пельчарський і Володимир Казанкін.

Суперники полтавців мали неабиякий досвід участі в таких турнірах. А ось «Колгоспник» – команда, яка існувала тільки другий рік. Гра розпочалася з атак полтавців. У цей час снігопад ще більше посилився. Звичайно, така погода заважала грати технічно. Гравці щоразу ковзалися, не завжди точно передавали м'яч. Особливо важко довелося полтавцям, у бік яких дув сильний вітер. Футболісти «Машинобудівника» намагалися будьщо використати сприятливі для себе умови. У середині першого тайму вони без упину штурмували ворота «Колгоспника», але воротар Котора грав просто блискуче. Команда «Колгоспник» активно оборонялася, а потім несподівано перейшла у наступ. Нападник Казанкін вийшов до воріт запоріжців і красиво пробив, але м'яч пройшов вище воріт. Треба сказати, що симпатії київської публіки були на боці полтавців. Гучними оплесками вони вітали всі сейви полтавського голкіпера та дії в атаці полтавських нападників.

Двадцята хвилина. Поблизу штрафного майданчика запоріжців Пельчарський виконав штрафний удар. М'яч потрапив до Матюхіна. Він точно відпасував Іванову, а той сильним ударом послав м'яч у ворота. 1:0. Гол додав натхнення полтавцям. Матюхін через кілька хвилин прорвався до воріт суперника, але пробив вище воріт.

Друга половина гри почалася тиском машинобудівників. Вони хотіли відігратися. Але захисники «Колгоспника» успішно стримували цей натиск. Горват і Нікітін кілька разів рятували ворота. Поступово гра вирівнюється. На 35 хвилині другої половини гри нападник Хоростецький подав м'яч Матюхіну, і той забиває другий гол. Успіх окрилив полтавців. Вони знову пішли в атаку. Хоростецький пройшов із м'ячем через усе поле, вийшов до штрафного майданчика. Здалося, що зараз він буде бити, але несподівано передав м'яч ліворуч Казанкіну, і той сильним ударом послав м'яч у сітку – 3:0.

Деякі «уболівальники» почали залишати стадіон, не сподіваючись побачити після цього щось цікаве. Але даремно. Матюхін на останній хвилині матчу пішов уперед і красивим ударом забив четвертий гол.

Одразу після кубкової перемоги обласне керівництво й обком КПУ почали клопотатися, аби включити «Колгоспник» до числа учасників чемпіонату СРСР серед команд класу «Б» (раніше команда виступала на аматорському рівні). 19 листопада за підписами секретаря Михайла Рожанчука та голови виконкому обласної ради депутатів трудящих Андрія Черченка був направлений листпрохання до Комітету з фізкультури та спорту при Раді Міністрів СРСР про включення полтавської команди до числа учасників чемпіонату СРСР. Пізніше Комітет задовольнив це прохання. Так уже до Нового року «Колгоспник» отримав статус команди майстрів. І досяг він цього лише за два роки існування! Мрія багатьох полтавських уболівальників здійснилася.

Полтавська область є однією із перших областей України, де розгорнувся масовий фізкультурний рух серед сільського населення. У 1955 році при обласній раді ДСТ «Колгоспник» була створена  футбольна команда, яка існує і зараз.

У спортивному сезоні 1955 року команда «Колгоспник» не змогла добитися високих спортивних показників, так як вона знаходилась в стадії комплектації. Але у сезоні 1956 року становище докорінним чином змінилося. Поповнившись молодими здібними гравцями, під керівництвом досвідчених тренерів, команда досягла значних результатів.

У розіграші першості УРСР вона зайняла друге місце в своїй зоні, поступившись сильнішій та досвідченішій команді «Машинобудівник» Київ, котра була багаторазовим чемпіоном та володарем Кубка України.

У розіграші Кубка УРСР команда вийшла переможцем. Вона провела 5 матчів, отримавши перемогу з відношенням м'ячів 17:0, вигравши як півфінальний, так і фінальний матч з рахунком 4:0. У ході розіграшу Кубка УРСР команда «Колгоспник» одержала перемогу над вищевказаною командою «Машинобудівник», над однією із сильніших команд республіки «Торпедо» (Кіровоград) та над командою «Машинобудівник» (Запоріжжя), яка зайняла друге місце в спартакіаді України.

Крім цього, команда успішно провела ряд товариських зустрічей з командами класу «А» та «Б». Вона виграла у дублюючого складу київського «Динамо» з рахунком 4:2, у майстрів класу «Б» дніпропетровської команди «Металурга» з рахунком 2:1, у команди класу «Б» міста Ступіно з рахунком 3:1 і програла при добрій грі основному складу київського «Динамо» і ЦБРА з рахунком 0:1.

Тепер команда «Колгоспник» стала кращою командою серед всіх команд цього товариства на Україні. Вона користується в республіці великою популярністю, заслужила повагу трудящих Полтави та області.

За одностайної думки тренерів команд класу «А» та «Б», з якими зустрічалась команда, вона за своїм класом успішно може виступати серед команд класу «Б».

Команда має свою власну спортивну базу. Стадіон має більше 6 тисяч місць для сидіння, а до початку нового спортивного сезону буде мати 16 тисяч місць. Середня виручка за кожну гру складає більше 20 тисяч рублів, а при іграх на першість республіки, при розіграші Кубка та товариських зустрічах з командами класу «А» і «Б» – до 45 тисяч. Після закінчення будівництва трибун виручка буде доведена до 80100 тисяч рублів за гру.

Всі гравці грають з великою наснагою, в товаристві поводять себе старанно. Середній вік гравців не перевищує 23х років.

Обком КП України та облвиконком проявляють велику турботу про команду. Гравцям­холостякам надані гарні гуртожитки, а тим, хто має сім'ї, надані квартири.

На основі вищенаведеного, обком КПУ і виконком Обласної ради депутатів трудящих просить Вашого сприяння в тому, щоб включити полтавську команду «Колгоспник» до числа команд класу «Б» на 1957 рік.

Секретар обкому КПУ М. Рожанчук.

Голова виконкому Обласної ради депутатів трудящих А. Черченко.

«Колгоспник»-1956:

воротарі: Степан Котора, Михайло Авербух;

захисники: Юрій Нікітін, Анатолій Хижняк, Степан Горват;

півзахисники: Аладар (Алік) Пельчарський, Борис Шалито, Андрій Андрєєв, Олександр Муравйов, Микола Телінгер;

нападники: Олександр Матюхін, Євген Іванов, Володимир Казанкін, Анатолій Хоростецький, Сергій Кондор, Михайло Вульфович, Михайло Презнанський;

Тренер: Анатолій Зубрицький.