Колгоспник (Полтава)  1957

"Колгоспник" (Полтава) - переможець ІІІ Міжнародних Ігор сільської молоді в Польщі 1957 року

«Колгоспник»-1957:
воротарі: Степан Котора, Михайло Тисовський, Михайло Авербух;
захисники: Анатолій Хижняк, Володимир Борисов, Юрій Нікітін, Віктор Оскома, Андрій Халош, Володимир Каношин;
півзахисники: Микола Телінгер, Давид Городецький, Аладар (Алік) Пельчарський, Борис Шалито, Володимир Тимохін;
нападники: Анатолій Хоростецький, Володимир Казанкін, Золтан Бреньо, Олександр Матюхін, Георгій Дралюк, Євген Іванов, Олег Щупаков, Михайло Вульфович;
тренери: Йосип Ліфшиць (Андрій Жиган до 4 туру).

Одразу після включення «Колгоспника» до числа учасників чемпіонату країни серед команд класу «Б» полтавці розпочали підготовку до нового футбольного сезону. Вже в грудні 56-го команда проводила матчі, грала як у футбол, так і в хокей з м'ячем.
Щоправда, «Колгоспник», вигравши Кубок України, змушений був розлучитися з кількома футболістами, яких запросили більш знані команди. Пішов з команди і головний тренер Анатолій Зубрицький, який повернувся в рідну Одесу. Тому всю підготовку до сезону «Колгоспник» пройшов під керівництвом Андрія Жигана таКостянтина Скрипченка. В лютому полтавці виїхали в закарпатське місто Берегове, де взяли участь у турнірі зимової першості Укрради «Колгоспник». Знову, навіть на снігу, полтавці виявилися кращими серед інших колгоспних команд і довели не випадковість того, що вперше команда ДСТ «Колгоспник» гратиме в чемпіонаті СРСР.

Доки футболісти готувалися в теплих краях, удома, в Полтаві, швидкими темпами реконструювали стадіон. До першого матчу трибуни стадіону «Колгоспник» змогли вже приймати 17 тисяч уболівальників. Однак все одно були побоювання, що й такої кількості місць може не вистачити.

І ось 7 квітня на вщент заповненому стадіоні, у першому матчі в класі «Б» «Колгоспник» приймав київську команду ОБО – одного із старожилів ліги. Знову, як і у першому своєму матчі в історії – 1955 року, полтавці поступилися – 0:1. 

Футбольний сезон відкрито
Весна!.. Прекрасна весняна пора і прекрасний перший весняний футбольний матч.
Оце в неділю, 7 квітня, на стадіоні «Колгоспник» відбувся перший матч футбольного сезону в Полтаві.
Грали футбольні команди: «Колгоспник» (Полтава) і Окружного будинку офіцерів (Київ).
Подивитися на цю цікаву зустріч прийшла вся спортивна Полтава.
А скільки болільників сиділо на сусідніх дахах? Я і сам би поліз на високий дах сільськогосподарського інституту, та, по правді сказати, злякався. Ще подумають, то я на такій висоті без квитка сиджу.
Я вболівав унизу. Щоб вчасно потрапити на стадіон і щоб мене молодші не затерли, я ув'язався за юною зміною. Скажу вам по щирості, не шкодую. Першим проскочив під рукою контролера!
Юна зміна вас ніколи не підведе. Вона заздалегідь, значно раніше радіо знає, хто сьогодні буде в захисту, а хто в нападі. І вже, коли юна зміна сказала, що на воротах стоятиме Льоня, будьте певні, воротарем точно буде Льоня.
Зміна в курсі всіх (футбольних) справ.
Чудесна, спортивна гра – футбол. Скільки оця гра приваблює глядачів. А скільки в оцих глядачів спортивного болільного ентузіазму.
По всіх лавах роздається тисячоголосе: «Го, го!.. Га, га!.. Ваня! Ваня, гони! Рука була!.. Гол!..
Єй­єй, якщо є на світі сьоме небо, то й туди, напевно, голос болільника долітає.
І полтавчани, і кияни грали в неділю майже на одному спортивному рівні. Перший тайм пройшов безрезультатно. У другому таймі полтавський воротар вискочив у поле, а м’яч тим часом ускочив в сітку.
Закінчився матч з рахунком 1:0 на користь киян.
Цього разу обидві команди грали безтактно, грубувато. В обох командах почувається відсутність спортивної коректності.
Якби ж ото злізти на дах інституту, то можна звідти й гукнути: «Товариші футболісти! Дощу на поле не посилаємо. Сонце повернули на вас. Бийте буцом по м'ячу! Не бийте товариша по коліну!..».
Оця гра — бити буцом по коліну — закінчилася внічию. Одного винесли полтавчанина і одного киянина.
Іще одна прикінцева порада: полтавській команді «Колгоспник» слід наполегливіше тренуватися. Як ото кажуть, сильніше набити ногу, вправніше влучати м'ячем в сітку. І все ж таки майстри футболу, як тт. Матюхін, Хижняк, Іванов, Хоростецький та інші просто захоплюють своєю вправною грою. Воротар, незважаючи на свій єдиний промах, в цій зустрічі класно захищав свої ворота.
Олександр КОВІНЬКА.
Р. S. Щиро радимо друзям­болільникам: коли будете іти на черговий футбольний матч, беріть із собою мітелочки... Справа в тому, що ціна на квитки побільшала, а пилюги на сидіннях не поменшало...
Ол. 
(«Зоря Полтавщини». 1957 рік)

У другому матчі, за тиждень, «Колгоспник» знову програв, причому з великим рахунком 2:5, у Львові місцевому армійському клубу. Перший гол полтавської команди на професійному рівні забив Анатолій Хоростецький.

Тільки в 5 турі, 10 травня, «Колгоспник» записав перше очко до турнірної таблиці, зігравши вдома 0:0 із одеським «Харчовиком». А перша перемога прийшла в 9 турі – над ризькою «Даугавою» – 5:1. Такий провальний старт – не випадковість, адже тільки після 3 туру до роботи з командою приступив відомий на той час спеціаліст Йосип Ліфшиць. З його приходом у команді з'явилося кілька відомих футболістів: Георгій Дралюк, Олег Щупаков, Володимир Тимохін. Однак гравцям потрібен був час, аби зігратися.

Відчувши смак перемоги, полтавці згодом розгромили мінський «Урожай» з легендарним Олексієм Хомичем у воротах. Здолали на виїзді авангардівців Сормова (нині входить до складу міста Нижній Новгород), зіграли внічию в Калінінграді та подолали «Шахтар» Мосбас (нині – це російське місто Новомосковськ). Однак перше коло полтавці завершили на 16 позиції, випередивши тільки рижан та дніпродзержинський «Хімік».

Невдалим можна вважати і виступ у Кубку СРСР. Перемігши в першому колі вдома ОБО Київ – 2:1, в наступному колі полтавці поступилися армійцям Львова – 0:1. Таким чином, «Колгоспник» вибув із боротьби за почесний приз.

Друге коло «Колгоспник» розпочав просто на відмінно: у 5 стартових матчах – 4 перемоги, причому над такими грандами, як ужгородський «Спартак» – 3:0, дніпропетровський «Металург» (нині – «Дніпро») – 1:0. На такій переможній хвилі «Колгоспник» поїхав па III Міжнародні ігри сільської молоді, що пройшли в Польщі. Ось як згадує турнір Володимир Борисов – капітан «Колгоспника»:

«Інформації про суперників не було майже ніякої, грати довелося «з аркуша». На першому етапі нам у суперники дісталася болгарська команда. Гра була досить важкою. У перші хвилини зустрічі ми нічого не могли вдіяти проти болгар – проти нас діяли справжні майстри. Хоча напередодні турніру нас налаштовували на «легку прогулянку», мовляв ваші суперники – слабаки, прості сільські хлопці, які мало що тямлять у футболі. Насправді ні, проти нас виходили грати такі ж самі професіонали, як і ми. Тільки по перерві наш тренер Йосип Ліфшиць вніс у дії корективи, і ми дещо заспокоїлися та заграли у притаманну нам гру. До того ж наш воротар Тисовський парирував пенальті. У півфіналі на нас чекала сильна команда НДР, яку ми прозвали «міцним горішком». І знову долю матчу вирішив єдиний гол. Його забив Володя Казанкін, в метушні біля воріт, після розіграшу кутового. Як не дивно, але до фінального матчу ми додали в грі, і тому румунську збірну переграли досить впевнено – 2:0. Обидва голи забив Георгій Дралюк.
Взагалі турнір викликав значний інтерес з боку польських уболівальників. На матчах збиралося до 20 тисяч глядачів. Однак інколи ставлення уболівальників було неоднозначним. Інколи нам дарували оплески та квіти, а бувало, що і каміння сипалося на наші голови. Судді також не відрізнялися об'єктивністю, інколи видумуючи в наш бік просто смішні порушення.
Після перемоги в фіналі нам влаштували грандіозний банкет, на якому вручили цінні подарунки та головний приз – величезну вазу, яку довелося нести вчотирьох. Радянський посол у Польщі, який весь час перебував із нами, зв'язався з Москвою і домовився про тижневий відпочинок для нас тут же, в Польщі.
Повернулися додому, а нас уже зустрічає юрба людей. І знову море квітів, подарунків, вітань. Відразу багатьом гравцям посипалися пропозиції з сильних клубів, але ми домовилися між собою дограти сезон до кінця».

ІІІ Міжнародні спортивні ігри сільської молоді. Груповий турнір.
15.08.1957 (четвер) «Колгоспник» (Полтава) – команда Болгарії – 1:0 
Грудзендз.
Гол: Бреньо (10).

«Торжественное открытие игр состоялось 16 августа, но соревнования начались на день раньше. Первыми вступили в борьбу мастера кожаного мяча. Футбольный турнир проводится по олимпийской системе. В нем принимают участие команды Чехословакии, Польши, СССР, ГДР, Болгарии и Румынии. Наиболее удачно жеребьевка сложилась для спортсменов ГДР и Чехословакии. Они без игры попали в полуфинал.
15 августа в городе Плоцке, что находится в 120 км от Варшавы, на стадионе спортивного клуба «Мазовья» встретились команды Польши и Румынии. За Польшу выступала команда сельского спортивного общества из Кашалинского воеводства. Румыния была представлена сборной командой сельского спортивного общества «Реколта».
Первая половина игры заканчивается со счетом 2:0 в пользу польских спортсменов. После перерыва футболисты «Реколты» играли лучше. Матч закончился вничью – 3:3. Советский судья П.Белов дает дополнительное время – 30 минут. Более техничная команда «Реколты» добивается успеха и заканчивает матч со счетом 6:5 в свою пользу.
В этот же день в другом польском городе Грудзендз советские футболисты встретились с болгарской командой. Матч сложился весьма трудно для наших  спортсменов. Болгары оказались технически хорошо подготовленными, но советские футболисты сразу же предложили своим противникам быстрый темп, и уже на 10й минуте, отлично разыграв комбинацию, З.Бреньо (№9) с подачи В.Казанкина (№11) сильным ударом посылает мяч в ворота болгар. Так до конца тайма счет не изменился.
Вторая половина игры проходит в обоюдных бурных атаках. Во время одного такого штурма вратарь нашей команды выскакивает далеко вперед. Болгары сильно посылают мяч в сетку ворот, но наш защитник отбивает его головой на угловой. И тут же польский судья назначает в ворота советской команды 11метровый удар. Гол казался неизбежным, но мяч попадает в штангу. Но вот истекли 90 минут, и финальный свисток фиксирует победу советских футболистов со счетом 1:0. Итак, в таблицу III Международных спортивных игр сельской молодежи записаны первые победы и первые поражения.»
Г.Соловьев.
(«Советский спорт», №119 (2855), 17 августа 1957 года.).

ІІІ Міжнародні спортивні ігри сільської молоді. Груповий турнір.
16.08.1957 (п'ятниця). «Колгоспник» (Полтава) – команда НДР – 1:0
Влоцлавек.
Гол: Казанкін (66).

«Жители Влоцлавека давно не помнят таких спортивных торжеств, как те, которые проходили в минувшую пятницу. Городской стадион в праздничном убранстве, грянул оркестр, и на поле, чеканя шаг, вышли сельские спортсмены Болгарии, Чехословакии, ГДР, Румынии, Венгрии, СССР и Польши. Зрители встречали их громом аплодисментов, возгласами одобрения. Но вот колонна в 450 человек остановилась, и в небо взмыли воздушные шары с прикрепленными  к ним государственными флагами.
ІІІ Международные спортивные игры сельской молодежи объявляются открытыми.
На беговую дорожку выходят участники эстафеты
800+400+200+100 м – легкоатлеты Польши, СССР, ГДР, Чехословакии. С первого этапа представитель СССР далеко уходит от своих конкурентов. Последующие этапы показывают полное превосходство советской команды, которая выступила в составе В.Барабанова, Л.Назарьева, Б.Николаева, В.Колесова. Их время 3.20,2, второе место заняли легкоатлеты Польши – 3.24,2, третье – Румынии 3.25,0.
После эстафеты состоялся первый полуфинальный матч футболистов. Встречались команды ГДР и СССР. Следует отметить что команда ГДР в результате жеребьевки вышла в полуфинал без игры, а наши футболисты накануне провели очень напряженную встречу с сильной командой Болгарии.
Хотя первый тайм и закончился безрезультатно – 0:0, однако техническое и тактическое преимущество советских спортсменов было очевидным и только глухой защитный вариант, который избрали немцы, не дал возможности реализовать преимущество. Вторая половина игры началась при сильном дожде. Но наши футболисты сумели и в этой обстановке растянуть защиту противника, создавая опасные положения у ворот. На 20й минуте второго тайма во время сильного штурма ворот немцев В.Казанкин (№11) успешно завершает атаку. Команда ГДР начинает с центра поля. В оставшееся время результат так и не изменился. Советские футболисты вышли в финал.
Г.Соловьев.
(«Советский спорт», №120 (2856), 18 августа 1957 года.)

ІІІ Міжнародні спортивні ігри сільської молоді. Фінал.
18.08.1957 (неділя). «Колгоспник» (Полтава) – «Реколта» (Румунія) – 2:0
Влоцлавек.
Голи: Дралюк (65, 77).

...После эстафеты 4x100 м началось последнее соревнование III игр – финальный матч по футболу между командами СССР и Румынии. Первый тайм прошел в обоюдоострых атаках и закончился с результатом 0:0. Во втором тайме советские футболисты показали тактически слаженную игру, хорошую технику владения мячом. Они проводят ряд продуманных комбинаций, и только отличная игра вратаря румын спасает команду от поражения.
Футболисты СССР продолжают энергично штурмовать ворота противника. На 20й минуте второго тайма они получают право на штрафной удар, который весьма искусно реализует Г.Дралюк (№8). Затем тот же Дралюк забивает второй гол Дралюк. Счет 2:0 не изменился до конца игры. Советские футболисты, завоевав первое место, получили 15 золотых медалей. Золотой медалью награжден и тренер команды И.Д.Лифшиц.
Советская делегация на III играх сельской молодежи завоевала 46 золотых медалей, 19 серебряных и 7 бронзовых. Кроме того, советские спортсмены за достижение лучших результатов награждены переходящим Кубком, учрежденными редакциями молодежных журналов «Нова весь» (Польша), «Млада весница» (Чехословакия) и «Ландюгенд» (ГДР), а советские спортсменки – призом Всемирной федерации демократической молодежи. Большой памятный кубок преподнесли спортивной делегации СССР от Объединенной крестьянской партии Польши.
Г.Соловьев.
(«Советский спорт», №121 (2857), 20 августа 1957 года.)