| Статистика |
Онлайн всего: 1 Гостей: 1 Пользователей: 0 |
|
 |
Главная » 2015 » Май » 28
Калуш (Калуш)
Основан 1947
http://fc.kalush.net
1947—1995: «Химик»
1995—2001: ФК «Калуш»
2001—2003: «Лукор»
2003—2004: «Прикарпатье»
2004—2005: «Спартак-2»
с 2005: ФК «Калуш»
Достижения
чемпион Ивано-Франковской области - 1952, 1955, 1957, 1958, 1959, 1960, 1961, 1966, 1967, 1969, 1975, 1978, 1995.
Чемпион второй лиги - 2002/03.
Калуський футбол не колос на глиняних ніжках. Він має свою славну історію, має свої витоки, з яких ця гра дійшла нас, живущих на калуських теренах сьогодні, на початку ХХІ століття. І хибною є думка тих, які ще чверть століття тому доказували, що футбол в Калуші сформувався після Другої світової війни. Письмові джерела стверджують зовсім протилежне.
В 1995 році після перемоги калуського «Хіміка» в аматорській першості України я зустрівся із капітаном калуської «Зорі», яка виступала в 1935-39 роках у чемпіонаті Станіславського округу футбольного Антоном Миляновичем Луцівим. І він повідав мені історію зародження гри в копаний м’яч (так в 30-ті роки ХХ століття українці Галичини називали футбол) в Калуші.
З його спогадів перший футбольний матч в Калуші відбувся напередодні Першої світової війни в 1914 році. На цьому матчі був присутній батько Антона Луціва – Мілян. Він і розповів сину про цю гру. Першому матчу передувала визначна подія: в Калуші було створено Товариство експлуатації солі поташової (ТЕСП). Щоб відзначити створення підприємства, його керівництво вирішило влаштувати грандіозне свято для інженерів і робітників, які працювали тут. Вирішили потішити публіку видовищною грою, в яку вже грали в Англії, Шотландії, Німеччині, Франції, Австрії.
На Spazerplatz (площі для прогулянок), що знаходилася на березі річки Сівки поблизу Саліни (ТЕСПу) та проходила трохи далі від теперішнього палацу культури «Мінерал», і відбулася це видовище. На майданчик вийшли команди калуських колоністів (вихідців з Німеччини), що жили як тоді казали на Кольонії (Новий Калуш) і інженерів та робітників австрійців, які працювали тоді на ТЕСПі. За ворота слугували по два стовпи, які були закопані по обидва боки Spazerplatz і які називалися штанглями. Грачі намагалися один перед одного заштовхати шкіряну кулю між штанглями. На тому матчі (метчі) було забито один гол (голь). Пізніше Міляну Луціву вдалося познайомитися з автором забитого м’яча, австрійцем, який працював тоді на ТЕСПі – Йоганном Кватембером.
Вони подружилися. В обох народилися сини. В Йоганна – Карл, а в Міляна – Антон. До речі Кватемберг одружився на українці Теклі Зборовській. Потім Карл став знаменитим воротарем української калуської «Зорі», а Антон Луців – її капітаном. В роки другої світової війни Кватемберги виїхали до Австрії. Йоганн помер у 1962 році у віці 82 роки, а Карл – в 1982 році, коли йому було 65 років. Обидва поховані в селі поблизу міста Лінца (Австрія).
Про проведення цього матчу в 1914 році підтверджували також гравці «Гашомеру» і «Гакоаху» (Калуш) Яків Зейдельман та Олександр Кульберг, а ще перший професійний калуський арбітр Іван Максим’як. Про цей матч калуських колоністів і інженерів-австріяків також писав в одному із своїх рекламних проспектів про Калуш нині покійний відомий калуський журналіст Михайло Коломієць.
На жаль, цей поєдинок виявився єдиним, бо 1 серпня 1914 року розпочалась Перша світова війна. Було не до футболу. В роки війни майдан на березі річки Сівки втрачає значення площі для ігор. Після приходу в Галичину польської влади спортивне життя в Калуші переміщується на Загробиська (раніше на тому місці було Лесенькове село). За Польщі ця вулиця носила назву Святої Анни.
В середині 20-х років польська влада будує там два (!) боїська (стадіони) – основний і тренувальний. Вони були обгороджені залізним парканом і об лаштовані жужелевими доріжками. На благо жужелю на Саліні було багато. На відкритті стадіону на Загробиську, а не Загробище, як писали досі, був присутній Антон Мілянович Луців з батьком. Було тоді йому шість років. Зустрічались військові команди Стрия і Коломиї. Це було в 1925 році.
Стадіони і снували до 1949 року, а вже в 1947 році розпочинається будівництво теперішнього стадіону «Хімік», що знаходився на тодішній вулиці Леніна, згодом – Шахтарська, а тепер – Чорновола. Однією з перших калуських команд була команда калуських колоністів «ТУР» (Товариство університетів робітничих). Відомо, що за неї виступали і українці. І перший з них – Дмитро Кушлик, що жив на Фегонівці.
В кінці 20-х – на початку 30-х років в Калуші утворюються футбольні колективи ТЕСП, «Гакоах», «Гашомер», «Сокіл-1», «Сокіл-2», «Пролом». Перша українська команда «Чайка Дністрова» була створена 10 травня 1930 року. За неї виступав Лев Підлісецький, який перейшов згодом у легендарну львівську «Україну» і грав поруч з Олександром Скоценем. Перші футбольні команди з’являються і в селах Калущини. Заснували їх в Бабині Зарічному, Хотіні, Голині. А в Підгірки цю гру приніс син Івана Франка – Петро.
Футбол 30-х років ХХ століття – це вже інша історія. І про неї піде мова далі, в наступних публікаціях. А перший матч, зіграний в 1914 році, залишиться найвизначнішою подією в житті футбольного Калуша, який хоч і переживає зараз нелегкі часи. Правда до ювілею ще далеко, і вірю, що найпристрасніші калуські уболівальники і вся футбольна громадськість краю ще захоплюватиметься футбольними подвигами калушан. Вірю, що футбол у Калуші відродиться, як відродилися у свій час львівські «Карпати».
|
Звезда (Кировоград, Украина)
Основан 29 октября 1911 год
http://fczirka.com.ua
http://vk.com/fc_zirka_kirovograd
| 1911 1920 1921 1922 1923 1924 1925 1926 1927 1928 1929 1930 1931 1932 1933 1934 1935 1936 1937 1938 1939 1940 1941 1942 1943 1944 1945 1946 1947 1948 1950 1951 1952 1953 1954 1955 1956 1957 1958 1959 1960 1961 1962 1963 1964 1965 1966 1967 1968 1969 1970 1971 1972 1973 1974 1975 1976 1977 1978 1979 1980 1981 1982 1983 1984 1985 1986 1987 1988 1989 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 |
1922—1927: «Красная звезда»
1928—1935: «Металлист»
1935—1945: «Сельмаш»
1946—1947: «Динамо»
1948—1952: «Трактор»
1953—1957: «Торпедо»
1958—1961: «Звезда»
1962: «Динамо»
1963—1993: «Звезда»
1993—1997: «Звезда-НИБАС»
1998—н.в.: «Звезда»
Согласно исследованиям местных историков и краеведов, футбол попал в Елисаветград в конце XIX века благодаря англичанам, рабочим завода «Эльворти» (современное ОАО «Красная звезда»). Футбольную форму и мячи возили английские фабриканты братья Эльворти. Все городские и цеховые матчи в роли рефери обслуживал управляющий заводом А. Юнгман.
Газетная статья о первом матче футбольного кружка Эльворти.
Футбол начинает постоянно и крепко входить в жизнь елисаветградской молодёжи. 16 (29) октября 1911 года, на елисаветградском ипподроме состоялся матч между командой футбольного кружка завода Эльворти и первой командой мужской гимназии. Победили рабочие завода со счётом 4:1. Эта дата считается датой основания футбольного клуба «Звезда»
Бурное развитие дореволюционный футбол приобрёл в 1913—1914 годах, им увлекались простые жители города. На начало Первой мировой войны футбольная жизнь в городе на некоторое время утихла. В 1915—1917 годах проходили встречи местного значения, ведущими командами были «Сфинкс», «Молния», «Диагор». Во время гражданской войны бывшие игроки воевали в различных армиях. Только в 1921 году начали возобновляться футбольные встречи, в которых принимали участие рабочие местных заводов и фабрик. Образованная на их основе сборная города 24 июля 1921 года проиграла не очень сильной сборной Москвы — 1:4.
В 1922 году при центральном клубе рабочих организовались две команды, в которые вошли рабочие заводов «Красная звезда» и «Красный профинтерн». Они играли с командами железнодорожников («Урал») и кавалерийской школы. В 1923 году команды двух заводов были разделены. А в 1925 году рабочие «Красной звезды» построили себе футбольную площадку на Новониколаевке (один из районов Кировограда), где жило большинство рабочей молодёжи. Это стало толчком для развития футбола в городе. С 1927 года начали проводиться первенства Зиновьевска, где чаще всего побеждал «Металлист», защищающий цвета завода «Красная звезда», и команда авиабригады.
С 1922 года команда неоднократно выступала в чемпионатах и кубках Украинской ССР среди команд коллективов физкультуры. Название команды, защищающей честь завода «Красная звезда», изменялось: «Красная звезда», «Металлист», «Сельмаш», «Трактор», «Торпедо». Под названием «Торпедо» кировоградцы достигли самых больших успехов, завоевав бронзовые медали чемпионата УССР (1955), Кубок центрального совета спортобщества «Торпедо» (1953), Кубок Республиканского совета профсоюзов (1954), а в 1953 году и Кубок УССР.
Чемпионаты СССР
В 1958 году команда под названием «Звезда» дебютировала среди команд мастеров в классе «Б». Первый матч в чемпионате команда сыграла в Кировограде 20 апреля 1958 года против команды города Воронежа, «Звезда» проиграла 0:1. 8 сезонов команда выступала в этих соревнованиях и четырежды входила в тройку ведущих команд зоны. После этого 6 сезонов команда провела среди команд мастеров второй группы класса «А», где также постоянно была среди основных претендентов на высокие места, а с 1971 года «Звезда» постоянный участник чемпионатов СCСР среди команд второй лиги украинской зоны. В 1961 году «Звезда» выиграла «Рубиновый Кубок» за наибольшее количество забитых мячей (73).
За двадцать один год выступлений команда неоднократно попадала в первую пятёрку ведущих команд, но, в основном, находилась в середине турнирной таблицы. В 1973 и 1975 годах «Звезда» повторила своё достижение многолетней давности, дважды завоевав Кубок УССР.
В начале 80-х годов XX века в кировоградском футболе начался спад, и команда постепенно перешла в разряд безнадёжных аутсайдеров. В 1990 и 1991 годах команда занимала места, которые лишали её статуса команды мастеров, но оба раза её оставляли среди участников чемпионата.
В общем во всех лигах чемпионатов Советского Союза команда провела 1400 игр. Последний матч в чемпионатах СССР «Звезда» сыграла в Кировограде 9 ноября 1991 года против черкасского «Днепра». Черкасская команда выиграла со счётом 3:2.
Чемпионаты Украины
Выступления в чемпионате независимой Украины команда начала с переходной лиги. Первый матч «Звезда» сыграла в Харькове, против местного «Олимпика», 11 апреля 1992 года. Матч закончился со счётом 3:1 в пользу хозяев поля. Первый гол команды в чемпионатах Украины забил Алексей Варнавский. По итогам сезона «Звезда» заняла 4-е место в своей подгруппе и вышла во Вторую лигу.
29 ноября 1993 года команда была переименована в «Звезда-НИБАС» и перед ней была поставлена задача за два года выйти в Высшую лигу. В сезоне 1993/1994 команда заняла 3-е место во Второй лиге и вышла Первую лигу. В следующем сезоне «Звезда-НИБАС», будучи командой-дебютантом, стала чемпионом Первой лиги, лидируя в турнирной таблице с 4-го тура чемпионата.
В дебютном для себя сезоне в Высшей лиге команда заняла 6-е место, что является наивысшим достижением клуба в чемпионатах Украины, в следующем — замкнула десятку сильнейших. В декабре 1997 года клубу было возвращено старое название «Звезда». Сезоны 1997/1998 и 1998/1999 команда провела в середине турнирной таблицы. Чемпионат 1999/2000 был одним из наименее удачных в истории команды. Клуб занял последнее место, не выиграв ни одного матча, и опустился в Первую лигу, в которой выступал следующие 3 года. В сезоне 2002/2003 «Звезда» стала чемпионом среди команд Первой лиги и вновь поднялась в Высшую лигу. Однако в следующем чемпионате команда опять заняла последнее место. Клуб должен был продолжить играть в Первой лиге, но из-за недостаточного финансирования 13 июля 2004 года снялся с соревнований. Несмотря на это команда была включена в состав Второй лиги, где она провела еще 2 сезона, находясь в нижней части турнирной таблицы. 11 июля 2006 года «Звезда» была лишена профессионального статуса и снята с чемпионата.
В июле 2008 футбольный клуб «Олимпик» был переименован в «Звезду». В дебютном чемпионате возрождённая команда стала чемпионом Второй лиги и вышла в Первую лигу. В сезонах 2009/2010 и 2010/2011 команда занимала 12-е место в чемпионате.
| |
|
|
|
Приветствую Вас Гость | RSS
