Нефтяник (Ахтырка) 1992

Зліва на право. Нижній ряд: Сергій ЛИСТОПАДОВ, Анатолій ЄРМАК, Сергій ГОРОХ, Борис ШУРШИН, Едуард ДЕНИСЕНКО, Ігор ЗАДОРОЖНИЙ, Віктор ЯІЧНИК, Віктор ПОПОВИЧ. Середній ряд: Сергій ДЕЙКО – адміністратор, Олексій ГРАЧОВ, Олександр ЗАХАРОВ, Василь ЄРМАК, Андрій ТАРАХТІЙ, Юрій ПРОХОРОВ, Сергій СУХАРЄВ, Ігор ХОРОШУН – лікар, Валерій БОЯРЧУК – тренер. Верхній ряд: Валерій ДУШКОВ – головний тренер, Павло МАТВІЙЧЕНКО, Валентин СИМАКОВИЧ, Олександр ЄВТУШОК, Микола ЛИПИНСЬКИЙ, Едуард ПІСКУН, Геннадій МАКАРОВ – тренер, Василь ЯНЕНКО – тренер.

 

З 13 по 14 грудня 1991 року в Києві працював пленум ради Федерації футболу України, який вирішив відокремитися від Федерації футболу колишнього Союзу, і з 9 березня 1992 року розпочати проведення першого національного чемпіонату України.

Березень 1992 року започаткував нову віху в історії молодої незалежної держави. Взяв старт перший український чемпіонат. Прем’єрний «банкет» на 20 запрошених «персон» з різних команд майстрів організатори з Федерації футболу України поділили на дві частини, до однієї з яких потрапив і «Нафтовик», як переможець другої ліги.

Групові одноколові змагання стали плодом не одноденних міркувань ФФУ щодо проведення швидкоплинної першості. Адже всі розуміли, що мав рацію свого часу Валерій Лобановський, наголошуючи на переході союзного чемпіонату до системи «осінь-весна». Тож перший український турнір мав стати перехідним періодом у наближенні нашого «футбольного господарства» до випробуваної Європейської практики. Команди були розбиті на три ліги: вища, перша і перехідна.

У всеозброєнні зустрічали сезон охтирські футболісти, адже вони вперше в своїй історії мали виступати в когорті найсильніших клубів України. Перший етап підготовки «Нафтовик» традиційно провів в Сумах, а в кінці січня виїхав до Ялти. В міжсезонні, як і завжди, в складі команди сталися зміни, хоча не дуже істотні. Припинив виступати за охтирську команду досвідчений Сергій Фомін, до вінницької «Ниви» перейшов Володимир Тимченко. Залишили колектив також Ігор Юданов, Ігор Єрмохін, Станіслав Стариков, Віктор Рудий. На їх зміну «Нафтовик» поповнила група футболістів із Криму Олексій Грачов, Едуард Піскун, Олександр Євтушок, Андрій Тарахтій, Олесандр Захаров, а також нападаючий Едуард Денисенко з кіровоградської «Зірки». Був зарахований до колективу і вихованець місцевої ДЮСШ Сергій Костюков, який грав в Лебедині.

Чемпіонат «Нафтовик» розпочав непогано. Перемога в Одесі над місцевими армійцями, а потім гра на рівних в Києві з «Динамо». І хоча там охтирчани поступилися 0:1, вони справили на фахівців приємне враження. А якщо б у другому таймі Ігор Задорожний зумів реалізувати пенальті, то невідомо, як закінчився б той матч. І на проміжному фініші команда перебувала в середині турнірної таблиці.

Але друге коло перекреслило всі сподівання охтирських уболівальників. Вигравши тільки одну гру, нафтовики опустилися на восьме місце і вимушені були покинути елітний клас Українського футболу.

Після чергової невдачі на своєму полі з дніпропетровським «Дніпром», напередодні останнього виїзду «Нафтовика», в команді відбулася зміна головного тренера. Валерій Душков написав заяву про звільнення і його місце зайняв новий наставник Геннадій Юхимович Макаров.

Отчеты о матчах

 

Нефтяник (Ахтырка)  1991

Зліва на право. Нижній ряд: Віктор ЯЇЧНИК, Павло МАТВІЙЧЕНКО, Станіслав СТАРИКОВ, Анатолій ПАТУК, Валентин СИМАКОВИЧ Середній ряд: Валерій ДУШКОВ – головний тренер, Микола ЛИПИНСЬКИЙ, Валерій БОЯРЧУК – тренер, Ігор ЮДАНОВ, Ігор ЄРМОХІН, Анатолій ЄРМАК, Ігор ЗАДОРОЖНИЙ, Володимир ТИМЧЕНКО, Віктор ПОПОВИЧ, Перто ЛУНЬ – лікар Верхній ряд: Сергій ФОМІН, Сергій ГОРОХ, Василь ЄРМАК, Сергій СУХАРЄВ, Борис ШУРШИН.

 

В середині листопада 1991 року фінішував 54-й чемпіонат СРСР серед команд другої ліги першої зони УРСР. Доля розпорядилася так, що цей чемпіонат ввійшов в історію як останній, в якому приймали участь колективи УРСР, а команда «Нафтовик» – як останній чемпіон УРСР серед команд другої ліги. З 1992 року, як відомо, вже розігрувалась повноцінна першість молодої української держави.

Підготовку до нового сезону охтирчани традиційно розпочали в Сумах. Колектив залишили Володимир Наумчук, Олександр Цисар та Герман Астапов. Вадимом Колесником зацікавились тренери харківського «Металіста», після того, як був опублікований список 22 кращих футболістів УРСР. Поповнили команду такі гравці: форвард Микола Липинський, який перейшов з черкаського «Дніпра», півзахисник Ігор Юданов – з Полтави, вихованці харківського футболу голкіпер Валентин Симакович та півзахисник Ігор Задорожний з «Маяка». Був запрошений до команди москвич Ігор Єрмохін, який свого часу тренувався під керівництвом відомого фахівця Костянтина Бєскова. Виявив бажання грати за охтирську команду Станіслав Стариков з «дублю» київського «Динамо». Було зараховано до колективу вихованця охтирського футболу Сергія Листопадова.

Другий етап підготовки «Нафтовик» провів у Севастополі. Двотижневе перебування у цьому місті чергувалося з фізичними вправами і контрольними іграми. Там команда встигла провести матч з місцевою «Чайкою» і виграла 1:0 (Шуршин, з пенальті), потім перемогла нікопольський «Колос» 3:1 (Липинський, Єрмохін, Сараєв). «Нафтовик» спробував свої сили і проти севастопольського клубу Чорноморського флоту, який тоді виступав серед аматорських команд. Ігри команда проводила двома складами гравців. Перший – виграв обидва поєдинки з рахунком 2:1 і 9:0, а другий склад один матч закінчив внічию. 2:2, а інший виграв 2:1.

Наступний етап охтирчани провели в Ялті, де також зіграли ряд контрольних поєдинків. Там вони перемогли житомирське «Полісся» 2:1 та павлоградський «Шахтар» 1:0 і зіграли внічию 1:1 з миколаївським «Суднобудівником», чернівецькою «Буковиною» і бєлгородським «Салютом». В заключних іграх «Нафтовик» переміг севастопольський СКЧФ 2:0, таджикистанський «Хасилат» 4:3, черкаське «Дніпро» 1:0, сімферопольську «Таврію» 2:0, та зіграли внічию без забитих м’ячів з тернопільською «Нивою».

Боротьба в цьому чемпіонаті була досить жорсткою. Ближче до осені вона набула ще більшої напруги. Адже за попередніми накресленнями 2 – 3 кращі команди зони могли розраховувати на місце у вищій лізі першого незалежного національного чемпіонату України.

Сезон «Нафтовик» провів впевнено і стабільно. Практично з перших турів він заявив про свої серйозні наміри і потім поступово зміцнював свої позиції. А вже з другого кола стало зрозуміло: «Нафтовик» веде боротьбу за медалі. Нікопольський «Колос», івано-франківське «Прикарпаття», які задавали тон в першому колі, а також рівненський «Верес», херсонський «Кристал» – досвідчені команди, призери попередніх чемпіонатів, теж мали серйозні наміри, але охтирчани змогли їх обійти і завершити сезон на першому місці. Впевнена, красива перемога, що стала несподіванкою для багатьох фахівців і тренерів команд-суперниць.

Для багатьох гравців – братів Василя та Анатолія Єрмаків, Віктора Поповича, Сергія Сухарєва, Сергія Фоміна, Віктора Яїчника – це був один з найкращих сезонів в їхньому футбольному житті. Успішно зіграли Борис Шуршин та Юрій Прохоров, які в кращі свої роки виступали за команди більш високого рангу. Непогано зарекомендували себе молоді гравці та новобранці команди: Микола Липинський, Сергій Горох, Володимир Тимченко, Ігор Задорожний, Павло Матвійченко. Великий внесок в перемогу внесли головний тренер команди Валерій Душков та його помічники Валерій Боярчук і Геннадій Макаров, який з’явився в команді під кінець першості.

Охтирчани в цьому сезоні завоювали і «Рубіновий кубок» – приз газети «Молодь України» для найрезультативнішої команди другої ліги. Крім того охтирські футболісти досить успішно змагались за Кубок СРСР, де тільки в 1/16 фіналу поступилися флагману українського футболу – київському «Динамо». А в боротьбі за Кубок УРСР «Нафтовик» дійшов до півфіналу, програвши там майбутньому володарю призу – шепетівському «Темпу».

 

Отчеты о матчах

 

Нефтяник (Ахтырка)  1990

Зліва на право. Нижній ряд: Василь САРАЄВ, Володимир НАУМЧУК, Сергій ГОРОХ, Анатолій ЄРМАК, Борис ШУРШИН, Руслан ПАНКОВ, Віктор ЯЇЧНИК, Віктор ПОПОВИЧ. Верхній ряд: Валерій ДУШКОВ – головний тренер, Валерій БОЯРЧУК – тренер, Павло МАТВІЙЧЕНКО, Сергій ФОМІН, Володимир ТИМЧЕНКО, Герман АСТАПОВ, Олександр ПЕТРОВ, Андрій ПАНКОВ, Вадим КОЛЕСНИК, Василь ЄРМАК, Віталій СКЛЯРСЬКИЙ, ? лікар команди.

 

Цього року футбольні баталії проводилися за новою формулою. Друга ліга була розподілена на два дивізіони. Перший складався з трьох зон – західної, центральної та східної. В західну зону ввійшли дев’ять кращих команд шостої Української зони за підсумками попереднього чемпіонату. В другому дивізіоні команди грали в десяти територіальних зонах. 19 українських команд боролися не тільки за нагороди чемпіонату республіки, але й за дві путівки до західної зони. Також у 1990 році було організовано розіграш Кубка України для команд другої ліги, боротьбу за який вперше почали футболісти «Нафтовика».

1990 2Після минулого сезону команду за сімейними обставинами залишив головний тренер А.Біба, який добре попрацював для створення боєздатного колективу в Охтирці. Біля керма команди став другий тренер В.Душков, якому вдалося в основному зберегти склад. Тренером запросили В.Т.Боярчука, котрий довгий час працював з різними колективами республіки.

Під його керівництвом команда зіграла – 99 матчів, виграла – 49, завершила внічию – 30, програла – 20. Співвідношення м’ячів 139-80=+59

Пішли з «Нафтовика» Юрій Лень, Олег Бондар, Олександр Лисковець, Володимир Самсонов, Володимир Коломієць, Ігор Яркєєв. Повернувся в Охтирку після закінчення строкової служби Сергій Горох, але важка травма не дозволила йому провести повноцінний сезон. З’явилася ціла група нових гравців. З павлоградського «Шахтаря» прийшов Володимир Тимченко, з ташкентського «Пахтакору» вирішив повернутися на рідну землю Василь Сараєв. В командах колективів фізкультури раніше грали Павло Матвійченко, Володимир Наумчук, Віталій Склярський. Був також запрошений і досвідчений голкіпер з Сімферополя Олександр Петров, але після чергового порушення спортивного режиму він разом з братами Андрієм та Русланом Панковими були відчисленні з колективу. В пошуках основного воротаря тренери зупинилися на 30-річному Юрії Прохорові, який разом з захисником Сергієм Сухарєвим приїхав з Узбекистану.

Сезон охтирчани провели рівно, без помітних зривів і як результат – 6-е місце в першості та вихід у фінал Кубка України другої ліги, що дало можливість ще один раз спробувати свої сили в боротьбі за Кубок СРСР.

На високому рівні провели чемпіонат Юрій Прохоров, брати Василь та Анатолій Єрмаки, Василь Сараєв, Сергій Сухарєв, Сергій Фомін, Віктор Яїчник. Напрочуд вдалим став цей сезон для Вадима Колесника, який став кращим бомбардиром команди і вперше репрезентував охтирчан в списку 22-х кращих футболістів України серед команд другої ліги.

Отчеты о матчах 

Нефтяник (Ахтырка)  1989

Зліва на право. Нижній ряд: Вадим ПОЛЯНСЬКИЙ, Борис ШУРШИН, Олександр ЛИСКОВЕЦЬ, Віталій ХРОМЕЙ, Владислав МАНЬКУТА, Ігор ЗАГОРУЛЬКО, Віктор ПОПОВИЧ. Верхній ряд: Валерій ДУШКОВ – тренер, Володимир САМСОНОВ, Володимир КИРИЛЕНКО, Анатолій ЄРМАК, Олександр ЦИСАР, Сергій ФОМІН, Василь ЄРМАК, Юрій ЛЕНЬ, Вадим КОЛЕСНИК, Герман АСТАПОВ, Андрій БІБА – головний тренер, Євген МАВРОМАТІ – лікар.

 

1989 рік не приніс задоволення ні охтирським любителям футболу, ні самим футболістам. «Нафтовик» виступав нерівно і в підсумку зайняв 16-е місце серед 27 команд.

Після закінчення попереднього сезону команду з різних причин залишили Микола Насташевський, Віктор Жук, Григорій Поляков, Анатолій Сорокін, Юрій Фокін. На їхнє місце було запрошено цілу групу нових гравців, серед яких були: голкіпери Володимир Самсонов з Сімферополя та Герман Астапов з білоруського «Гомсільмашу», захисник Олександр Цисар, який до цього захищав кольори «Дніпра» Могилів, півзахисники Вадим Полянський з «Джезказганця», Олександр Лисковець з армійського клубу Києва та Ігор Загорулько з сумського «Маяка».

Підготовку до нового сезону команда розпочала в Сумах, де їй велику допомогу надали працівники рафінадного заводу та педагогічного інституту.

Наступним етапом підготовки став турнір «Пролісок», який організували спортивні організації Криму в Ялті. В цьому турнірі крім, наших футболістів, взяло участь ще чотири команди: «Іскра» (Смоленськ), «Кривбас» (Кривий Ріг), «Океан» (Керч) і севастопольська «Чайка». «Нафтовик» зайняв друге місце, пропустивши вперед тільки «Чайку», якій програв 1:3. З таким же рахунком охтирчани перемогли «Океан» та двічі зіграли внічию – 2:2 з «Кривбасом» і 1:1 з «Іскрою». Крім них нафтовики переграли команду першої ліги колишньої НДР «Сталь» 3:2, СКЧФ (Севастополь), яка тоді виступала в чемпіонаті України серед команд колективів фізкультури 1:0. А зустрічі з кіровоградською «Зіркою» та луцькою «Волинню» завершились внічию відповідно – 0:0 та 1:1. У матчах найбільше відзначились Борис Шуршин та Юрій Лень, кожен з яких забив по три м’ячі.

1989 2Під час підготовки до першості важкі травми одержали Володимир Кириленко та Віталій Хромей, внаслідок чого вони так і не змогли грати за команду. Не кращу гру показували і деякі новачки команди. Щоб якось подолати ігрову кризу вже протягом чемпіонату до «Нафтовика» були запрошені брати Андрій та Руслан Панкови, Олег Бондар з Харкова а також Ігор Яркєєв з команди колективів фізкультури.

Але травми продовжували переслідувати наших футболістів. Довгий час лікувалися провідні гравці команди Борис Шуршин, Вадим Колесник. І тренерський штаб вирішив повернути до «Нафтовика» Володимира Коломійця та Ігоря Яїчника, яких охтирські любителі футболу пам’ятали по виступах в команді на початку 80-х років. Та час було згаяно і піднятися вище 16-го місця охтирчани так і не змогли.

Провівши в чемпіонаті СРСР 52 гри «Нафтовик» 16 ігор виграв, 16 зіграв унічию і 20 програв. Співвідношення забитих і пропущених м’ячів – 56-60=-4. Кращими бомбардирами команди стали: Юрій Лень – 14 м’ячів та Вадим Колесник – 11 м’ячів.

 

Отчеты о матчах  на сайте Нефтяник (А)